Класифікувати наукові явища завжди булодосить важко. Від правильного вибору ознаки поділу багато в чому буде залежати його обґрунтованість і успішність. Щоб виділити типи економіки в сучасному науковому підході використовують різні ознаки. Оскільки підходів до узагальнення і характеристиці систем господарювання існує кілька, то і класифікацій буде досить багато.
Щоб рівень абстрагування при розглядірізних типів економічних систем та їх характеристик був більше наближений до реальних процесів, що відбуваються в суспільному господарському житті, слід розглянути ознаки, за якими їх класифікують.
Відповідно до існуючої формоюгосподарювання виділяють типи економіки з натуральним і товарним типом обміну. Якщо класифікувати типи державної економіки по основній формі власності, виділяються общинні, приватновласницькі, кооперативно-громадські та змішані типи господарювання.
За способом управління діями економічнихсуб'єктів розрізняють такі основні типи, як традиційне, ринкове, планове господарювання. Це найпоширеніший вид класифікації. Представлені типи економічних систем та їх характеристика максимально повно відкривають картину особливостей економіки останніх двох століть.
Якщо брати до уваги критерій способурозподілу доходів, можна виділити общинно-зрівняльний тип, з розподілом доходів відповідно до землею, з розподілом доходу відповідно до факторами виробництва, з розподілом за кількістю трудового вкладу.
За типом державного втручання розрізняютьвільні, ліберальні, адміністративно-командні, економічно регульовані і змішані типи економіки. А згідно з критерієм залучення економіки в світові зв'язку можна виділити відкриту і закриту систему.
За ступенем зрілості системи розрізняють на що формуються, розвинені, зрілі і деградуючі типи економіки держави.
У сучасній літературі Заходу існуєнайбільш часто зустрічається класифікація, яка містить всього три різних типи економічних систем. У працях К. Р. Макконнелла і С. Л. Брю виділені такі системи, як традиційний, ринковий і командний типи економіки.
Однак, тільки за останні два століття в світіналічувалося набагато більше типів систем господарювання. До них можна віднести ринкову економіку з вільною конкуренцією (чистий капіталізм), сучасну ринкову економіку (вільне володіння капіталізм), традиційну і адміністративно-командну системи.
Представлені моделі відрізняються різноманіттямекономічного розвитку в рамках окремих країн. Тому типи економічних систем та їх характеристика повинні бути розглянуті виходячи з цих особливостей.
Ринкова економіка, що має вільну конкуренцію, склалася в XVIII ст. і перестала існувати в перші десятиліття ХХ ст. Дуже багато елементів цієї системи увійшли в сучасну ринкову економіку.
Відмінними рисами чистого капіталізмує приватна власність з інвестиційних ресурсів, механізм регулювання діяльності на макрорівні заснований на вільній конкуренції, безліч покупців і продавців, які діють самостійно в кожній сфері діяльності. Найманий працівник і підприємець виступали як рівноправні юридично агенти ринкових відносин.
Типи ринкової економіки до ХХ століття визначалиекономічний розвиток через ціни і ринок. Така система виявилася гнучкою, здатної підлаштуватися під реалії функціонування господарських відносин в суспільстві.
Нинішня ринкова економіка виникла на початку ХХ ст. в період швидкого розвитку науково-технічної революції. У цей період держава стала активніше впливати на розвиток національної економіки.
Планування розглядається як інструментдержавного управління в справі регулювання економіки. Такі типи економіки дозволяли швидко підлаштовуватися під зміни потреб ринку. На основі маркетингових досліджень вирішується питання про обсяг, структуру продукції, що випускається, а також прогноз пріоритетних напрямків НТП.
Великі компанії та держава стали більшевиділяти ресурсів для розвитку людського фактора (освіта, медицина, соціальні потреби). Держава в розвинених країнах сьогодні направляє до 40% бюджетних асигнувань на боротьбу з бідністю. Компанії-роботодавці дбають про своїх співробітників, виділяючи фінансування на поліпшення умов праці і соціальних гарантій для своїх працівників.
В економічно слабо розвинених країнахзбереглася система використання ручної праці та відсталі технології. У ряді подібних країн переважають натурально-громадські форми розподілу створеного продукту. Основні типи економіки в слаборозвинених в сфері господарювання країнах припускають існування великої кількості дрібних підприємств і виробництв. Це безліч селянських ремісничих господарств. Величезну роль в економіці таких країн грає іноземний капітал.
У житті суспільства, що здійснює традиційнуекономічну систему організації важливе місце займають традиції, звичаї, релігійні цінності, кастовий поділ та інші чинники, що стримують науково-технічний прогрес.
Держава перерозподіляє через бюджет національного доходу. Його роль досить активна, так як саме центральна влада спрямовує кошти на соціальну підтримку найбіднішим верствам населення.
Цю систему ще називають централізованоїекономічною системою. Її панування поширювалося раніше в країнах Східної Європи, в ряді азіатських держав, а також в СРСР. Дану економічну систему ще прийнято називати централізованою. Для неї характерні суспільна власність, яка в реальності була державною, на всі економічні ресурси, бюрократизація економіки, адміністративне планування.
Централізована економічна система застосовуєбезпосереднє управління практично всіма виробництвами з єдиного центру - влади. Держава абсолютно контролює розподіл продукції та виробництво. Це викликає монополізацію всіх галузей народного господарства. Як наслідок спостерігалося гальмування науково-технічного прогресу.
У представленій системі існували своїспецифічні установки в ідеології. Вони пояснювали процес планування обсягу та структури виробництва занадто складним, щоб довірити його безпосередньо виробникам. Центральні планові органи визначали структуру загальних потреб населення країни. Передбачати всі зміни потреб в таких масштабах неможливо. Тому задовольнялися самі мінімальні з них.
У сучасних реаліях в світі не зустрічається ніоднієї системи, що має риси лише одного виду організації господарської діяльності держави. Це змішаний тип економіки. Вона характеризується поєднанням регулюючої ролі держави на тлі фінансової автономії виробництва.
Уряд в представленій системіздійснює антимонопольну, податкову і суспільну політику. Держава підтримує належні йому підприємства, а також медичні, освітні та культурні установи. Політика уряду спрямована на запобігання безробіттю і криз. Це сприяє стабільності і економічного зростання.
Мінусом представленої системи є відсутність універсальних моделей розвитку, а також розробка планових показників відповідно до урахуванням національної специфіки.
Розглянувши існуючі в минулому і сьогоденнітипи економіки, можна виділити їх позитивні і негативні риси. Такий підхід дозволить зробити висновки про доцільність кожної організації господарської діяльності держави. Застосовуючи позитивні риси кожної системи, держава може краще управляти економікою в поточному і плановому періоді.
</ P>
