Ф. І. Тютчев жив у складний для Росії час. Свідомість суспільства, перейшовши на новий щабель, породжує масу хвилювань, адже змінюються і відносини між людьми. Тютчев, будучи дипломатом, не міг цього не бачити. Він захоплювався історією, і відомо, що в його бібліотеці були твори Цицерона. Однойменний вірш він пише в 1829-1830 роках.
Дослідники вважають, що вірш Тютчева«Цицерон» - це відгук поета на Липневу революцію у Франції. Він багато роздумував про долю Європи, її революційно налаштованих громадян і можливої загибелі культури.
Вірш відноситься до філософської лірики. Воно вміщує в себе риси багатьох жанрів: тут є і елегія, і ода, і повчальний аполог. Аполог - це розмова з мудрецем, а в даному вірші в ролі мудреця виступив сам автор, одночасно і ліричний герой. Риси оди - це проглядається пафос оратора, елегії - мотив заходу існування людини як індивіда.
Вірш Тютчева «Цицерон» виводить читача на складну тематику - життя людини в переломний історичний момент.
Перша строфа вводить читача в світ реальногоЦицерона, гласом автора тут вимовляє свої відомі слова великий римлянин: «Я пізно встав, і на дорозі захоплений вночі Риму був!» Оратор шкодує, що народився надто пізно, і славна епоха існування Римської імперії вже завершена. Ця цитата, взята з твору Цицерона, олюднює оратора, розвінчує його ореол стоїка. Тютчев оголив це особисте переживання (у чому теж бачиться риса елегійного лірики).
«Захід зірки її кривавий» - саме з такими метафоричність словами вступає в твір сам ліричний герой. Цицерон був ідеологом Римської імперії, і ось вона руйнується.
У цій частині вірша Тютчева «Цицерон» проявляються риси оди, воно стає пишним і урочистим. Тут же з'являється мотив вибраності.
У другій строфі твору можна побачити перекличку з пушкінської п'єсою «Бенкет під час чуми». Цим прийомом поет впускає в вірш «Цицерон» риси романтизму.
З точки зору композиції вірш ділиться на три частини: мова оратора, мова ліричного героя і звернення автора до читачів.
Автор пише твір чотиристопним ямбом звикористанням кільцевої і перехресної римування. Засоби художньої виразності, використані поетом, це: метафора ( «захід зірки її кривавої»), інверсія ( «оратор римський», «хвилини фатальні»). Активно використані поетом епітети і алітерація. Часто застосовує він і слова високого стилю, такі як «велич», «чаша безсмертя», «всеблагий».
Зрозуміло, що у вірші Тютчева «Цицерон»проведена паралель між двома важливими історичними подіями. Поет бачить в них спільну нитку - руйнування основи держави і подальше розкладання суспільства.
Боротьба за владу і інтриги бачаться авторуосновними причинами цих сумних подій, хоча прямо він і не називає їх. При цьому у вірші Тютчева «Цицерон» можна побачити і певну гордість автора за те, що він особисто переживає один з цих моментів світової історії. Героя, який бачив такі значні події, він навіть прирівнює до небожителю. Він може передати своїм нащадкам незабутні враження.
Як справжній дипломат, автор тримає багато своїх думок в душі, не оцінюючи подія з політичної точки зору.
Твір виявилося дуже важливим в спадщиніпоета-філософа. Тему давньоримського оратора він використовує і в пізній ліриці. Думка про пізнання правди, проникненні всередину істини шляхом руйнування пронизує багато творів великого поета.
</ P>
